А очі у Бога темніші від чорної ночі,
А очі у Бога світліші від ясного ранку,
А очі у Бога карають і світять з любов"ю,
А очі у Бога карають і гріють в стражданнях.
Ми, стомлені люди, бредемо смутним бездоріжжям,
МИ, зраджені другом, на Божу любов нарікаєм...
Ми, випрані болем, так рідко здіймаємо погляд
До синього Неба і в Божі вдивляємось очі...
А Він нас чекає безмежним і щирим прощенням,
А Він тихо плаче над кожним розбитим коліном,
Він дивиться в очі, Він дивиться в серце і душу,
Він погляд у натовпі вірний і чесний шукає.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Християни і безбожне весілля - Лілія Мандзюк Вірш написаний під враженнями від випадково почутої розмови в автобусі. Двоє знайомих між собою, але з різних місцевостей говорили про весілля, яке наближалося. Один з них сказав, що в однієї з сторін чимало “віруючої” родини, але вони на такі весілля не ходять. “Як не ходять? “Штунди” з нашого села ще й як люблять по наших весіллях ходити!” - здивовано і зневажливо сказала друга людина...
